КОБЗАРЮ...
- Irina
- 5 дек. 2017 г.
- 1 мин. чтения
Кобзарю,знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень - безліч. Тиші - анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні норми починають ст́аріти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон. Вона грудьми на фініші розірве Чумацький Шлях, мов стрічку золоту. І, невагома, у блакитній прірві відчує враз вагому самоту. І позивні прокотяться луною крізь далі неосяжно голубі... А як же ми, співці краси земної? Чи голоси у нас не заслабі? Чи не потонуть у вітрах простору? Чи сприймуть велич нової краси?.. Тарас гранітний дивиться суворо: - А ви гартуйте ваші голоси! Не пустослів'ям, пишним та барвистим, не скаргами,не белькотом надій, не криком,не переспівом на місці, а заспівом в дорозі нелегкій. Бо пам'ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!
Л. Костенко
Т. ШЕВЧЕНКО І НАШ КРАЙ
Т. Шевченко "Вид на околиці з тераси Почаївської лаври"
Картина 1846 року роботи Тараса Шевченка. Зображує околиці Почаєва з тераси Почаївської лаври.
Виконана аквареллю на папері з параметрами 28,7 × 37,7. Справа внизу чорнилом підпис автора: Шевченко. На звороті ледве помітний незакінчений начерк тієї ж тераси.
Попередні місця збереження:
Комментарии