Патріотичне виховання на уроках української мови

Патріотичне виховання – пріоритетний напрям усієї навчально-виховної роботи – на уроках і поза ними. Маємо виховати особистість із розвинутою національно-патріотичною свідомістю.

Чи ж усі педагоги обізнані із психологічними особливостями її розвитку?

Професор Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка Омелян Вишневський виділяє три етапи такого розвитку:

«1. Етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення, що припадає на дошкільний і молодший шкільний вік і становить основу, фундамент патріотичного виховання. У батьківській родині відбувається засвоєння дитиною материнської мови, колискової пісні, бабусиної казки. У садочку й школі дитина починає усвідомлювати народні звичаї та обряди (колядки, щедрівки, вертепи та ін.), бере в них участь. Через щорічне повторення народні традиції звичаї та обряди засвоюються як зразки поведінки та способу життя людини, здійснюючи вплив на національно-патріотичне виховання дитини.

2. Етап національно-політичного самоусвідомлення, який припадає на підлітковий вік, коли школяр із лона сім’ї та школи переходить у громадське середовище. На цьому етапі відбувається приєднання підлітка до різноманітних дитячих і молодіжних громадських, політичних організацій і об’єднань, які беруть участь у вихованні завтрашнього громадянина України. Під впливом усвідомлення соціального життя, вивчення історії та культури народу підліток замислюється над долею рідного краю, його минулим і сучасним, ставить перед собою завдання вибору свого місця в житті й долі рідного народу. Важливим моментом становлення національно-патріотичної свідомості в цей період є формування національної гідності людини.

3. Етап державницько-патріотичного самоусвідомлення, коли поняття «національного» виходить за межі етнічності та сягає рівня державності. Характерними рисами цього етапу є вияв любові, поваги до своєї держави як головної мети нації. Державний патріотизм можливий за наявності в народу незалежної держави, бо лише незалежна держава з її символами та конституційними правами є підгрунтям державницького мислення її громадян» [6, 189].

У процесі формування національно-патріотичної свідомості відбувається самоідентифікація індивіда зі своєю нацією, утвердження цінності історичної пам'яті, побудова на її засадах відповідної світоглядної системи, що, з одного боку, є життєво необхідною умовою повноцінної реалізації особистості, а з другого, успішного розвитку українського суспільства в цілому.

Стан і розвиток педагогічних або виховних систем на сучасному етапі оцінюють за рівнем розвитку педагогічних технологій. Сучасні освітні технології спрямовані на створення оптимальних педагогічних умов, що забезпечують дієвий результат на основі визначених закономірностей та алгоритмів. Обов’язковими є активна взаємодія всіх учасників навчального процесу, педагогічна компетентність учителя, правильний вибір ним стратегії, тактики, пріоритетів, форм і методів навчальної діяльності. [7].

У процесі реалізації механізму технології формування патріотичних рис і якостей особистості передовсім потрібно звернути увагу на добір методів навчально-виховної діяльності, які стимулюють процес засвоєння важливих для цього знань, формування національно-патріотичної свідомості та вироблення волі щодо вияву активної громадянської позиції в практичній діяльності. У практиці роботи вчителів виправдав себе бінарний підхід, який включає:

1) методи організації навчально-пізнавальної діяльності (технологія навчання) + методи формування свідомості особистості (технологія виховання);

2) методи навчально-пізнавальної діяльності (технологія навчання) + методи організації діяльності учнів і формування досвіду поведінки (технологія виховання) [12].

Завантажити за посиланням - https://drive.google.com/open?id=1RAgcD3U77J5eVYBlVdzlEtI-cyrL1zsI